БУДЬ ЛАСКА ЗАЧЕКАЙТЕ, ЙДЕ ЗАВАНТАЖЕННЯ ДОКУМЕНТА ...
УХВАЛА
ДРУГОЇ КОЛЕГІЇ СУДДІВ
ДРУГОГО СЕНАТУ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Олійника Дмитра Вячеславовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзацу восьмого пункту 2 частини першої статті 6, абзацу четвертого частини другої статті 19 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та цього закону в цілому

м. К и ї в
16 січня 2020 року
№ 8-2(ІІ)/2020
Справа № 3-318/2019(7691/19)
Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:
Сліденка Ігоря Дмитровича - головуючого, доповідача,
Головатого Сергія Петровича,
Лемака Василя Васильовича,
розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Олійника Дмитра Вячеславовича щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень абзацу восьмого пункту 2 частини першої статті 6, абзацу четвертого частини другої статті 19 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" від 9 липня 2010 року № 2479-VІ (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 49, ст. 571) зі змінами та цього закону в цілому.
Заслухавши суддю-доповідача Сліденка І.Д. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України
установила:
1. Суб'єкт права на конституційну скаргу - Олійник Дмитро Вячеславович - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині четвертій статті 5, частині першій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 85, 106 Конституції України (конституційність) положення абзацу восьмого пункту 2 частини першої статті 6, абзацу четвертого частини другої статті 19 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" від 9 липня 2010 року № 2479-VІ зі змінами (далі - Закон) та цього закону в цілому.
Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 частини першої статті 6 Закону національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлює тарифи на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно з абзацом четвертим частини другої статті 19 Закону національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення до закінчення процесу формування національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. До встановлення національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.
На переконання автора клопотання, положення абзацу восьмого пункту 2 частини першої статті 6, абзацу четвертого частини другої статті 19 Закону та
Закон у цілому не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , оскільки наділяють національні комісії конституційними повноваженнями Кабінету Міністрів України щодо проведення цінової політики та органів місцевого самоврядування.
Автор клопотання вважає, що внаслідок застосування положень абзацу восьмого пункту 2 частини першої статті 6, абзацу четвертого частини другої статті 19 Закону та Закону в цілому порушено його "право не виконувати те, що не передбачено законодавством (частина перша статті 19 Конституції України)", "право, передбачене статтею 32 Конституції України, не зазнавати втручання у власне особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) ", "право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України в частині, яка не могла бути вирішена у площині публічно-правових спорів у справах адміністративної юрисдикції", "передбачене статтею 41 Конституції України право власності на майно".
2. Вирішуючи питання про відкриття конституційного провадження у справі, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.
Згідно із Законом України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) конституційною скаргою є подане до Конституційного Суду України письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (254к/96-ВР) (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб'єкта права на конституційну скаргу (частина перша статті 55); у конституційній скарзі має міститися обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності вимогам, передбаченим, зокрема, статтею 55 цього закону (абзац перший частини першої статті 77).
З аналізу конституційної скарги та долучених до неї матеріалів вбачається, що автор клопотання не навів обґрунтування тверджень щодо неконституційності положень абзацу восьмого пункту 2 частини першої статті 6, абзацу четвертого частини другої статті 19 Закону та Закону в цілому, а фактично висловив незгоду із судовими рішеннями, прийнятими у його справі, обмежившись цитуванням окремих норм Конституції України (254к/96-ВР) і законів України. Однак таке цитування без наведення аргументів щодо невідповідності Основному Закону України оспорюваних положень Закону не є обґрунтуванням їх неконституційності.
Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що особа, яка звертається до Конституційного Суду України, повинна не лише зазначити, а й аргументовано довести, як саме оспорюваний закон (його окремі положення), який був застосований в остаточному судовому рішенні в її справі, порушує її гарантоване Конституцією України (254к/96-ВР) право (Ухвала Першого сенату Конституційного Суду України від 13 червня 2018 року № 20-у(І)/2018).
Наведене є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неприйнятність конституційної скарги.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 37, 55, 56, 62, 77, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України", відповідно до § 45, § 56 Регламенту Конституційного Суду України (v001z710-97) Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України
ухвалила:
1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Олійника Дмитра Вячеславовича щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень абзацу восьмого пункту 2 частини першої статті 6, абзацу четвертого частини другої статті 19 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" від 9 липня 2010 року № 2479-VІ зі змінами та цього закону в цілому на підставі пункту 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" -неприйнятність конституційної скарги.
2. Ухвала є остаточною.
ДРУГА КОЛЕГІЯ СУДДІВ
ДРУГОГО СЕНАТУ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ