БУДЬ ЛАСКА ЗАЧЕКАЙТЕ, ЙДЕ ЗАВАНТАЖЕННЯ ДОКУМЕНТА ...
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
28.04.2020 N 1715/6/99-00-07-02-02-06/ІПК
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування доходів нерезидента у вигляді винагороди за розповсюдження програмних продуктів згідно з субліцензійним договором та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє таке.
Відповідно до частини четвертої ст. 1108 Цивільного кодексу (далі - ЦКУ (435-15) ) за згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може видати письмове повноваження на використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).
У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (частина друга ст. 1109 ЦКУ).
Відповідно до пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу (2755-17) будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу- хау) є роялті.
Не вважаються роялті платежі, отримані:
як винагорода за використання комп'ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем");
за придбання примірників (копій, екземплярів) об'єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);
за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об'єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;
за передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об'єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України;
за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.
Відповідно до субліцензійного договору, копія якого надана разом із запитом, нерезидент - Ліцензіат надає резиденту - Субліцензіату невиключне право на розповсюдження послуг з підключення спеціальних тарифів обліковим записам покупців інформаційної системи нерезидента на території України, зокрема права та обов'язки резидента - Субліцензіата включають:
- самостійно встановлювати кінцеву вартість для покупця;
- здійснювати цілеспрямовану рекламу послуг з підключення спеціальних тарифів інформаційної системи, використовувати торгові марки та логотип нерезидента для просування її на ринку;
- строго притримуватися та не порушувати правил ліцензійного використання інформаційної системи.
За результатами аналізу умов зазначеного договору не встановлено обмежень щодо функціонального призначення інформаційної системи.
Таким чином, предметом субліцензійного договору є надання права користування у той чи інший спосіб об'єктами права інтелектуальної власності (продукти програмного забезпечення) без визначеного обмеження щодо функціонального використання продуктів програмного забезпечення та щодо кількості копій, необхідних для такого використання.
Тобто, предмет таких угод підпадає під поняття "роялті", визначеного пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу (2755-17) .
Згідно з пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу (2755-17) доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними ст. 141 Кодексу (2755-17) . Для цілей п. 141.4 ст. 141 Кодексу (2755-17) такими доходами є, зокрема роялті (абзац "в" пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу (2755-17) ).
Відповідно до пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу (2755-17) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу (2755-17) , за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у пп. 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу (2755-17) ) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Щодо оподаткування ПДВ
Як зазначено у зверненні Товариства та згідно із змістом доданої до такого звернення копії субліцензійного договору від 27.12.2019 р., між нерезидентом (ліцензіатом) та Товариством (субліцензіатом) укладено вказаний договір, предметом якого є передача невиключних прав на розповсюдження послуг із підключення за допомогою мережі Інтеренет клієнта (покупця) до спеціальних пакетів (тарифів) користування програмою ЕОМ "Простой.Ру" на території України.
Правові основи оподаткуванні ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.
Згідно з підпунктами "а" і "б" п. 185.1 ст. 185 Кодексу (2755-17) об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу (2755-17) розташоване на митній території України.
Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу (2755-17) ).
Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу (2755-17) ).
Пунктами 186.2 - 186.4 ст. 186 Кодексу (2755-17) визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.
Місцем постачання послуг, зазначених у п. 186.3 ст. 186 Кодексу (2755-17) , вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання, або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг, зокрема належать:
надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць);
консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем;
телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов'язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв'язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж;
надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у п. 186.3 ст. 186 Кодексу (2755-17) .
Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пп. 186.2 і 186.3 ст. 186 Кодексу (2755-17) , є місце реєстрації постачальника (п. 186.4 ст. 186 Кодексу (2755-17) ).
Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.
Підпунктом 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 Кодексу (2755-17) передбачено, що не є об'єктом оподаткування операції, зокрема, з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.
Отже, операції з виплат роялті у грошовій формі не є об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до пп. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 Кодексу (2755-17) .
Особливості оподаткування ПДВ послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, визначено у статях 180 і 208 Кодексу (2755-17) . Згідно з п. 180.2 ст. 180 Кодексу (2755-17) особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території україни, є отримувач послуг.
Правила подання до контролюючого податкової декларації з ПДВ та строки розрахунків з бюджетом визначено ст. 203 Кодексу (2755-17) та порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. N 21 (z0159-16) , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 р. за N 159/28289 (z0159-16) із змінами і доповненнями.
Відповідно до п. 203.1 ст. 203 Кодексу (2755-17) податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно з п. 203.2 ст. 203 Кодексу (2755-17) сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 ст. 203 Кодексу (2755-17) для подання податкової декларації з ПДВ.
Враховуючи викладене, якщо у розуміння норм пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу (2755-17) платіж, що сплачується згідно з умовами субліцензійного договору від 27.12.2019 р., не вважається роялті, то такий платіж за своєю фактичною сутністю є оплатою вартості за отриманні невиключні права на розповсюдження послуг із підключення за допомогою мережі Інтеренет клієнта (покупця) до спеціальних пакетів (тарифів) користування програмою ЕОМ "Простой.Ру" на території України, операція з передачі (надання) яких є об'єктом оподаткування ПДВ (якщо місцем постачання таких послуг відповідно до ст. 186 Кодексу (2755-17) визначено митну територію України) та оподатковується податком у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.
При цьому сума податкового зобов'язання з ПДВ, нарахована за такою операцією та задекларована платником податку у поданій ним до контролюючого органу податковій декларації з ПДВ, підлягає сплаті протягом 10-календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку встановленого для подання податкової декларації з ПДВ.
Якщо у розуміння норм пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу (2755-17) платіж, що сплачується згідно з умовами субліцензійного договору від 27.12.2019 р., вважається роялті, то операція з виплат роялті у грошовій формі не є об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до пп. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 Кодексу (2755-17) .
Разом з цим згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом. Крім того, при визначенні порядку оподаткування платники податку повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку - превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (ст. 4 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"). Для цілей додаткового обліку береться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу (2755-17) ).