БУДЬ ЛАСКА ЗАЧЕКАЙТЕ, ЙДЕ ЗАВАНТАЖЕННЯ ДОКУМЕНТА ...
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
13.08.2020 N 3350/ІПК/99-00-05-05-02-06
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток у разі здійснення операцій з інвестиційною нерухомістю, яка у бухгалтерському обліку оцінюється за первісною вартістю та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.
Як зазначено у зверненні підприємство є платником податку на прибуток та веде бухгалтерський облік за національними положеннями (стандартами) бухгалтерської обліку.
Платник має на балансі незавершене будівництво торгово-розважального комплексу (далі - ТРЦ), який після введення в експлуатацію буде використовуватись для здачі в оренду та у бухгалтерському обліку обліковуватиметься як інвестиційна нерухомість за первісною вартістю з подальшою амортизацією.
У підприємства виникли наступні питання: "Чи має право платник визначити окремі матеріальні активи, зокрема, екскалатор, ліфт, систему кондиціонування, які використовуються в діяльності ТРЦ, як окремі об'єкти основних засобів та здійснювати щодо них нарахування амортизації із застосуванням строків, визначених п. 43-1 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Кодексу (2755-17) .
"Чи має право платник усі інші матеріальні активи, які використовуються разом з ТРЦ (інвестиційна нерухомість), зокрема, меблі, господарський інвентар, офісна техніка, вартість, яких перевищує 20 000 тис.грн. та строк корисного використання (експлуатації), яких складатиме понад один рік з дати введення в експлуатацію, виділяти як окремі об'єкти основних засобів та здійснювати нарахування амортизації щодо них з урахуванням ст. 138 Кодексу (2755-17) ?".
Відповідно до абзацу 10 п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. N 92 (z0288-00) якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.
Отже з питання віднесення частин об'єкта основних засобів до окремих об'єктів основних засобів слід керуватись роз'ясненнями Міністерства фінансів України.
При цьому класифікація основних засобів за групами у податковому та бухгалтерському обліку є аналогічною.
Для цілей податкового обліку основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20 000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20 000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу (2755-17) ).
Відповідно до п. 43-1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідних положень" при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на період з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2030 року платники податку на прибуток мають право під час розрахунку амортизації щодо основних засобів:
четвертої групи (машини та обладнання) та п'ятої групи використовувати мінімально допустимий строк амортизації, який дорівнює два роки;
третьої групи (передавальні пристрої) та дев'ятої групи використовувати мінімально допустимий строк амортизації, який дорівнює п'ять років.
Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів, визначені цим пунктом, використовуються незалежно від строків амортизації, визначених у бухгалтерському обліку.
Основні засоби мають одночасно відповідати таким вимогам:
введені в експлуатацію платником податків в межах одного з податкових (звітних) періодів, з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2030 року;
не були у використанні.
При цьому такі основні засоби повинні використовуватися у власній господарській діяльності та не можуть продаватися або надаватися в оренду іншим особам (крім платників податків, основним видом діяльності яких є послуги з надання в оренду майна).
У разі недотримання визначених вимог до закінчення періоду нарахування амортизації з використанням мінімально допустимих строків амортизації, визначених у цьому пункті, починаючи з дати введення їх в експлуатацію, платник податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбувся факт невикористання основних засобів у власній господарській діяльності або їх продаж, зобов'язаний:
збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованої амортизації основних засобів відповідно до цього пункту протягом податкових (звітних) періодів, в яких здійснювалося нарахування амортизації із застосуванням мінімально допустимих строків амортизації основних засобів, визначених у цьому пункті;
зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму розрахованої амортизації таких основних засобів відповідно до п. 138.3 ст. 138 цього Кодексу (2755-17) за відповідні податкові (звітні) періоди.
При застосуванні положень цього пункту норми п. 138.3 ст. 138 цього Кодексу (2755-17) не застосовуються в частині нарахування амортизації відповідно до встановлених мінімально допустимих строків амортизації основних засобів та методів її нарахування.
Таким чином,матеріальні активи, які введені в експлуатацію з 1 січня 2020 року та використовуються в діяльності ТРЦ, який здається в оренду, як окремі об'єкти основних засобів відповідної групи, платник податку на прибуток може нараховувати у податковому обліку амортизацію із застосуванням мінімально допустимих строків амортизації, визначених п. 43-1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу (2755-17) , за умови що такі основні засоби не були у використанні.
Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів встановлено ст. 138 Кодексу (2755-17) .
Відповідно до п. 138.1 та 138.2 ст. 138 Кодексу (2755-17) фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу (2755-17) .
Згідно з пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу (2755-17) розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I цього Кодексу (2755-17) , підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.
Відповідно до пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу (2755-17) мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів (крім випадку застосування виробничого методу нарахування амортизації) використовуються з урахуванням наступного.
У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу (2755-17) .
У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу (2755-17) , то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку.
Таким чином матеріальні активи, які використовуються разом з ТРЦ, зокрема, меблі, господарський інвентар, офісна техніка, вартість яких перевищує 20 000 грн., та строк корисного використання (експлуатації) яких складатиме понад один рік з дати введення їх в експлуатацію, для цілей податкової амортизації визнаються як окремі об'єкти відповідної групи, яка нараховується у відповідності до вимог пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу (2755-17) протягом встановленого строку їх корисного використання.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу (2755-17) індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.