БУДЬ ЛАСКА ЗАЧЕКАЙТЕ, ЙДЕ ЗАВАНТАЖЕННЯ ДОКУМЕНТА ...
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
27.08.2020 N 3588/ІПК/99-00-07-05-01-06
Державна податкова служба України розглянула запит фізичної особи - підприємця (далі - Підприємець) про надання податкової консультації та в порядку статті 52 Податкового кодексу України повідомляє.
Відповідно до листа Підприємець є платником єдиного податку 3 групи за ставкою 5% (без ПДВ) та надає послуги в сфері інжинірингу (71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих), послуги з надання в оренду власного легкового та вантажного транспорту (77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів) та здійснює оптову торгівлю товарами, переважно вживаними ємностями для зберігання скраплених газів (46.90 Неспеціалізована оптова торгівля).
Питання. Чи є оплата, здійсненна покупцем за допомогою системи інтернет-банкінгу, розрахунковою операцією в розумінні Закону України N266/95-ВР від 06.07.95 р.?
Чи потрібно фізособі - підприємцю встановлювати РРО у випадку одноразового отримання коштів на свій розрахунковий рахунок від покупця, якщо покупець здійснив оплату через інтернет-банкінг?
Як застосовується відповідальність до фізособи-підприємця, при отриманні ним оплати від покупця на розрахунковий рахунок без наявності РРО, якщо оплата здійсненна покупцем з використанням системи інтернет-банкінгу кількома платіжними дорученнями, в один і той самий день по одному й тому ж договору? Кожен платіж розглядається як окреме порушення чи як одне порушення?
Чи може фізична особа - підприємець повернути кошти покупцю, помилково перераховані покупцем з використанням системи інтернет-банкінгу замість каси банку і чи буде тоді це вважатись порушенням?
Правовідносини у цій сфері регулюються Законом України від 06.07.1995 р. N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) (далі - Закон N 265).
Законом N 265 (265/95-ВР) визначено правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім Податкового кодексу України (2755-17) , не допускається.
Відповідно до статті 2 Закону N 265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо (стаття 2 Закону N 265).
Згідно з пунктом 1 статті 3 Закону N 265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Також, у відповідності до пункту 2 статті 3 Закону N 265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі, зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Разом з тим пунктом 12 статті 9 Закону N 265 визначено, що РРО та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).
Закон України від 03 вересня 2015 року N 675-VIII (675-19) "Про електрону комерцію" (далі - Закон N 675) визначає засади діяльності у сфері електронної комерції, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Так, підпунктом 14 пункту 1 статті 3 Закону N 675 встановлено, що реалізація товару дистанційним способом - укладення електронного договору на підставі ознайомлення покупця з описом товару, наданим продавцем у порядку, визначеному Законом N 675 (675-19) , шляхом забезпечення доступу до каталогів, проспектів, буклетів, фотографій тощо з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, телевізійним, поштовим, радіозв'язком або в інший спосіб, що виключає можливість безпосереднього ознайомлення покупця з товаром або із зразками товару під час укладення такого договору.
Відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 13 Закону N 675 розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися зокрема шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Разом з тим, продавець, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку (пункт 3 статті 13 Закону N 675).
Розділом VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 р. N 705 (v0705500-14) , встановлено, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів (тобто банківська (платіжна) картка, далі - ЕПЗ) та інші документи, що застосовуються в платіжних системах для платіжних операцій з використанням ЕПЗ, можуть бути в паперовій та/або електронній формі.
Під час здійснення операцій з використанням ЕПЗ у сфері електронної комерції та системах дистанційного обслуговування дозволяється формування в електронній формі документа за операцією з використанням ЕПЗ за умови доставки його користувачу.
Документи за операціями з використанням ЕПЗ мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.
Разом з цим, згідно з роз'ясненням Національного банку України (лист від 28.11.2019 р. N 57-0007/62082) квитанція, отримана при здійсненні розрахунку за допомогою ЕПЗ, не є розрахунковим документом у розумінні Закону N 265 (265/95-ВР) та не підтверджує факт продажу товару (отримання послуг), а лише підтверджує ініціювання переказу коштів з рахунку держателя ЕПЗ.
Зауважуємо, що при визначенні відносин суб'єкта господарювання з отримувачем товару (послуги) в обов'язковому порядку слід визначати місце здійснення розрахунків.
Тобто, якщо місце здійснення розрахунків визначити неможливо (наприклад, отримання споживачем комп'ютерних програм, електронних книжок, довідок, висновків, експертних оцінок, договорів, квитанцій, рахунків тощо виключно в електронній формі), то у такому випадку застосування РРО є необов'язковим. У інших випадках (тобто безпосереднє отримання споживачем товарів чи послуг, в тому числі замовлених та сплачених через мережу Інтернет) суб'єкт господарювання зобов'язаний застосовувати РРО на загальних підставах.
Водночас, у разі здійснення розрахунків виключно у безготівковій формі (шляхом переказу коштів із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку) застосування РРО є не обов'язковим.
Разом з тим, відповідно до п. 6 ст. 9 Закону N 265 РРО та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (крім технічного складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення) (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які відносяться відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) (далі - ПКУ (2755-17) ) до груп платників єдиного податку, що не застосовують РРО.
Згідно з п. 296.10 ст. 296 ПКУ, РРО не застосовуються платниками єдиного податку:
першої групи;
другої - четвертої груп (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 000 000 гривень. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1 000 000 гривень застосування РРО для такого платника єдиного податку є обов'язковим. Застосування РРО розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку.
Норми п. 296.10 ст. 296 ПКУ не поширюються на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення.
З урахуванням викладеного та заданих Вами питань повідомляємо, що на даний час застосування РРО платниками єдиного податку третьої групи є обов'язковим лише у разі здійснення реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення або у разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1 000 000 гривень.
Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Податкового кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.